Погода в Украине

 
Locations of visitors to this page

Мікрофлора головних протоків великих слинних залоз у хворіючи на хронічні сіалоаденіти
Написав І.Г. Лісова, В.І. Кравцова, Т.В. Ткач; м. Харків   

Роль мікробного чинника у патогенезі хронічних запальних захворювань слинних залоз розглядали декілька поколінь вітчизняних науковців. Переважна кількість публікацій, що торкалися вказаної теми, відносяться

до 80-тих років. Автори сповіщають, що із секрету протоків слинних залоз, взятого у хворих на хронічні паротити, виділяли культури гемолітичного, епідермального і золотавого стрептококів, ентерококів, протею, синьогнійної палички. (Поленичкин В.К., 1973, Михайленко Н.Н., 1986, та ін.). Деякі автори (Керейко И.Е. с соавт.,1985; Самар Є. Н. с соавт., 1990; та ін.) виділяли стафілокок чистою культурою, та частково - в асоціаціях із стрептококом. В цілому, усі відмічають у рідині протоків великих слинних залоз перевагу стафілококів та стрептококів, що належать до аеробних мікроорганізмів. Другі – відмічали відсутність мікробної флори у протоках слинних залоз та приймали це за диференційну ознаку сіалозу (Коваленко В.С., 1989). Мікробіологічні дослідження секрету великих слинних залоз виконували доступними на той час методами з обмеженими діагностичними можливостями. Загально відомо, що у мікробному пейзажі щелепно-лицевої ділянки, окрім вказаних вище, переважають анаеробні бактерії. За даними мікробіологів, виявлення наявності у ротовій порожнині анаеробної мікрофлори потребує певних умов, при невиконанні яких посіви матеріалу можуть бути “стерильні”. У доступній літературі, повідомлення про подібні дослідження відсутні.
Метою нашого дослідження секрету великих слинних залоз на вміст аспорогенних анаеробних мікроорганізмів, було поточнення повноти мікробного пейзажу протоків у хворих на хронічні сіалоаденіти та здорових людей та визначення можливих якісних відмінностей між культурами мікроорганізмів і ступенем їх чутливості до певних препаратів.
Нами було комплексно обстежено дві групи осіб. Першу групу складали 15 хворих із хронічними сіалоаденітами, що мали продуктивно-склерозуючий і ектазійний характер, у 5 з них було встановлено діагноз синдром Шегрена. При обстеженні звертали увагу на перебіг захворювання та його характер. Другу групу (контрольну) склали 5 відносно здорових добровольців з медичного персоналу. При дослідженні секрету великих слинних залоз у хворих на сіалоденіти при наявності загострення матеріал набирали з ураженої залози. У здорових осіб, та хворих у стані ремісії – із протоків привушних залоз. Дослідження проводили відповідно до методичних рекомендацій по лабораторній діагностиці аспорогенних анаеробних мікроорганізмів, що розроблені і запропоновані Харківськім НДІ мікробіології і імунології ім. І.І. Мечнікова. Для виявлення анаеробних бактерій дотримувалися комплексу методів відбору, транспортування, виділення та ідентифікації їх без доступу вільного кисню.
Матеріал для досліджень набирали до початку хіміотерапевтичних заходів у хворих, після обробки ротової порожнини та безпосередньо вички протоки, розчинами антисептиків. Секрет збирали стерильною канюлею з глибини протоки. Одразу отриманий матеріал поміщали на живильне середовище у спеціальні контейнери для транспортування в лабораторію.
Лабораторні етапи виділення та ідентифікації виду та роду бактерій відбувались з використанням класичних методів дослідження. Атмосфера вирощування культур в анаеростатах складалась із суміші інертних газів, окисно-відновлювальний потенціал складав 60-80 мВ. Ідентифікація мікроорганізмів та їх якостей проводилась мікроскопічно, та шляхом визначення продукції сірководню, індолу, каталази, пігменту та ін.. Також визначали ступінь чутливості отриманих культур до антибіотиків (еритроміцину, пеніциліну, лінкоміцину) та метрогілу. Результати чутливості культур до препаратів вважали позитивними при затримці росту діаметром над 10 мм.
Відповідно отриманим нами результатам до першої групи увійшли 9 (60%) осіб, які хворіли на хронічні сіалоаденіти ектазійного характеру у тому числі й синдромом Шегрена. Клініко-лабораторні показники пацієнтів вказували на загострення хвороби. При мікробіологічному обстеженні цих пацієнтів у секреті протоків великих слинних залоз було виявлено Peptococcus niger. Усі моноколонії, які оцінювались, мали характерні мікроскопічні властивості та виробляли індол, каталазу, пігмент, ферментували желатин. Для мікроорганізмів цього виду характерним було газоутворення. При визначені чутливості зони відсутності росту складали: еритроміцину - від 12 до 30 мм., пеніциліну – від 17 до 30 мм, лінкоміцину - від 27 до 46мм, метрогілу – від 20 до 39 мм. Частина пацієнтів із першої групи, що становила 5 (34 %) чоловік, страждали на хронічний сіалоаденіт продуктивного характеру з хронічним перебігом. При мікробіологічному обстеженні секрету у них було виявлено Peptostreptococcus micros. Мікроорганізми мали характерні мікроскопічні властивості.
При визначенні чутливості зони відсутності росту складали: еритроміцину - від 17 до 30 мм, пеніциліну – від 17 до 40 мм, лінкоміцину - від 0 до 37мм, метрогілу – від 29 до 40 мм. У 1 (6 %) пацієнта з першої групи, що страждав на хронічний сіалоаденіт із підгострим перебігом, було виявлено Veillonella parvule у слині з протоку привушної залози. Мікроорганізми мали певні мікроскопічні характеристики, та утворювали газ. При визначенні чутливості, зони відсутності росту складали: еритроміцину - 27мм, пеніциліну – 34 мм, лінкоміцину – 42 мм., метрогілу –30 мм.
У другій групі обстежених відносно здорових пацієнтів, у 4 (90%) були визначено Peptococcus niger, що мав характерні мікроскопічні ознаки, виробляв індол, ферментував желатин та утворював газ. На відміну від Peptococcus niger, що визначені у першій групі не утворював каталази та пігменту. Серед пацієнтів цієї ж групи у 1 був висіяний Peptostreptococcus micros, що мав видові мікроскопічні характеристики без ознак виробництва специфічних речовин.
Таким чином, бактеріальні монокультури, що отримано в результаті досліджень: Peptococcus niger, Peptostreptococcus micros та Veillonella parvule, відносяться до анаеробних коків. Виявлення даних мікроорганізмів не є випадковим у групі порівняння. У нормі анаеробні бактерії, так як і аеробні, є компенсалами. Вони запобігають інвазії патогенних бактерій, виробляють антибактеріальні білки – каліцини. Анаеробні бактерії нормофлори приймають участь у процесі травлення, синтезі біологічно активних речовин, регуляції газо- та водно-сольового обміну, відіграють роль у дезінтоксикаційних та імунних процесах.
В організмі існують вроджені неспецифічні та надбані специфічні фактори протимікробного імунітету. Завдяки їм компенсали займають проміжний стан між крайніми типами патогенності, тобто є умовно-патогенними і не виробляють токсинів, метаболітів у вигляді летких жирних кислот і ферментів агресії. При порушеннях балансу “організм-мікроб”, що виникають при відомих негативних впливах на організм, анаеробні бактерії набувають вище вказаних факторів патогенності. Їх розмноження пов’язують із покращенням умов анаеробіозу, які складаються через порушення мікроциркуляції та зниженням окисно-відновлювального потенціалу (Колесов А.П. із співавт., 1989; Ройт А. із співавт., 2000). Як відомо, такі умови досліджено у контингенту хворих на хронічні захворювання слинних залоз (Рибалов О.В. іх співавт., 1993).
Присутність у обстежених, анаеробних бактерій з надбаними патогенними властивостями: виробництвом агресивних речовин - каталази та пігменту, індолу, можна пояснити як наслідок порушення бактеріального імунітету. Рівень порушень імунорезистентності серед хворих обумовлює ступінь прояву патогенних властивостей та агресивність мікроорганізмів, а рівень патогенності бактерій забезпечує розмір деструктивного ушкодження тканин та характер клінічного перебігу.
Аналізуючи чутливість анаеробних коків до антибіотиків, що досліджували, видно, що можуть бути найбільш ефективними еритроміцин та лінкоміцин. Більш результативно-чутливим для усіх анаеробних коків є метрогіл.
Висновки.
1. У протоках великих слинних залоз поряд із дослідженою раніше аеробною флорою, визначено умово-патогенні анаеробні коки. Які спостерігаються як у здорових осіб, так і у хворих на хронічні запальні захворювання слинних залоз.
2. Прояв патогенних властивостей визначеними мікроорганізмами під час загострення хронічних сіалоаденітів вказує на їх певну роль у розвитку і клінічних проявах вказаних захворювань. Якісні особливості анаеробних коків та їх чутливість до певних препаратів повинні враховуватись при плануванні лікування даного контингенту хворих.