Погода в Украине

 
Locations of visitors to this page

О, с какой тоской
Птица из клетки глядит
На полет мотылька!

УСКЛАДНЕННЯ ІНТУБАЦІЇ ТРАХЕЇ

Інтубація трахеї може стати причиною цілої низки ускладнень – від болю у горлі до стенозу трахеї, в деяких випадках і до летального наслідку. У попередженні даної патології суттєве значення мають кваліфікація лікаря, його теоретична та практична підготовка, наявність сучасного технічного оснащення та настороженість щодо можливих ускладнень.

Ускладнення, пов'язані з несправністю апаратури та анестезіологічних аксесуарів.

Несправність ларингоскопа. Нерідко при введенні ларингоскопа у ротову порожнину лампочка гасне. У цьому випадку ларингоскоп слід витягти та продовжити вентиляцію легень за допомогою маски наркозного апарата або дихального мішка. Помічник повинен подати інший, справний ларингоскоп. Справність ларингоскопа (як і іншого устаткування для інтубації трахеї) слід перевіряти завчасно.

Порушення хромового шару клинка. Може нанести хворому травму. Кращий варіант виходу з даної ситуації - замінити клинок на новий.

Корозія батарейок. Якщо батарейки залипли у рукоятці рекомендується прокип’ятити рукоятку, після чого їх дістають. Потім рукоятку ларингоскопа слід ретельно прочистити зсередини та видалити плями корозії.

Догляд за ларингоскопом. Після використання клинок ларингоскопа слід промити теплим мильним розчином води, а потім обробити антисептиком. У разі, якщо ларингоскоп не буде використовуватись кілька днів, слід вийняти батарейки (щоб уникнути корозії).

Попередження інфікування трахеобронхіального дерева. При порушенні правил антисептики та експлуатації ларингоскопа, а також у пацієнтів, яким проводиться штучна вентиляція легень висока ймовірність інфікування трахео-бронхіального дерева з розвитком вентиляторасоційованої пневмонії. Для попередження такого роду ускладнень рекомендується дотримуватися правил експлуатації ларингоскопа, особливо в плані обробки його антисептиком. Після інтубації трахеї доцільно на конектор трубки встановлювати віруснобактеріальні тепловологообмінні фільтри.

Негерметичність манжетки. Інколи після інтубації трахеї при роздуванні манжетки стає зрозуміло, що вона не є герметичною, частіше – розірвалася. Герметичність манжетки слід перевіряти перед кожною інтубацією. При розриві манжетки слід щільно тампонувати ротову порожнину, використовуючи широкий бинт (а не серветку) попередньо зволожений фурациліном. Задля уникнення міграції бинта його слід прив'язати до інтубаційної трубки, або фіксувати хірургічним затискувачем.

Ускладнення, пов'язані з прямою ларингоскопією та інтубацією трахеї.

Експіраторний стридор може виникнути при масковій вентиляції в умовах повної релаксації м’язів у дітей та дорослих невеликого зросту. У ділянці голосової щілини в результаті ефекту Бернуллі та зниження тиску на видиху виникає змикання мембранозної частини голосових зв'язок. Для усунення стридору необхідно або збільшити тиск на вдиху, або зменшити глибину «анестезії. По закінченні анестезії виникнення гортанного стридору може свідчити про залишкову кураризацію.

Травма різців верхньої щелепи. Пошкодження передніх зубів може статися під час травматичної ларингоскопії, коли лікар використовує передні зуби верхньої щелепи у якості опори для клинка. Переломи та випадкова екстракція зубів можуть мати місце при використанні повітроводів, роторозширювачів. Ймовірність такої травми зростає у пацієнтів з пародонтозом, наявністю зубних коронок та протезів, які легко знімаються. У разі екстракції та руйнуванні зуба відразу після інтубації трахеї слід провести заходи (включаючи рентгенологічні методи) задля пошуку його у ротовій порожнині та ротоглотки. З нижніх відділів дихальних шляхів зуб видаляється за допомогою фібробронхоскопії.

Травма слизових оболонок дихальних шляхів. Під час інтубації трахеї може бути спричинена клинком ларингоскопа, інтубаційною трубкою, кінчиком провідника. Для уникнення подібних травмувань слід правильно підбирати розмір інтубаційної трубки, вводити адекватну дозу міорелаксантів підтримуватися обережності при введенні клинка ларингоскопа та здійсненні прямої ларингоскопії.

Травма голосових складок. Під час ларингоскопії та інтубації трахеї можливе ушкодження голосових складок - ссаднини, крововиливи. Найбільш часто виникають гематоми голосових складок. Травми найчастіше виникають під дією стилета або інтубаційної трубки. При введенні трубки з провідником необхідно слідкувати, щоб дистальна частина провідника не виступала за кінець трубки. Крім того обережне введення клинка повинно поєднуватися з внутрішньовенним введенням релаксантів, що дозволить уникнути травми голосових складок.

Травма ока (частіше правого) може виникнути при спробі запрокинута голову хворого, коли замість натискання на надбровну дугу, перший палець правої руки анестезіолога тисне на очне яблуко. Ушкодження рогівки може виникнути внаслідок випадкового торкання ока рукояткою ларингоскопа, аспіраційним катетером чи шприцем для роздування манжетки. Для попередження травмування ока необхідно ретельно дотримуватися техніки інтубації трахеї.

Ларингоспазм – стійке рефлекторне змикання голосової щілини, причиною якого є подразнення рефлексогенних зон ротоглотки, трахеї чи бронхів під впливом харкотиння, крові, шлункового вмісту чи стороннього тіла в умовах поверхневої анестезії. Для припинення подразнення рефлексогенних зон слід поглибити рівень анестезії додатковим введенням внутрішньовенного анестетика та санації трахеобронхіального дерева. Профілактика ларингоспазма передбачає призначення адекватної премедикації, підбір оптимального розміру інтубаційної трубки, акуратну техніку ларингоскопії та інтубації трахеї.

Перелом шийного відділу хребта може виникнути на фоні тотальної міоплегії при різкому розгинанні голови (надання положення "принижування" та привести до стискання і навіть - розриву спинного мозку. Найбільша вірогідність такого ускладнення виникає у пацієнтів з обтяженим анамнезом: переломом шийного відділу хребта у минулому, хворих на остеохондроз, остеопороз, анкілозуючий спонділіт, а також у пацієнтів з короткою шиєю. Для профілактики цього складного ускладнення доцільно дотримуватися усіх правил інтубації або використовувати альтернативні методи - постановку ларингеальної маски, назотрахеальної або фіброоптичної інтубації трахеї.

Роздування шлунку повітрям. Виникає на етапі введення в наркоз при вентиляції за допомогою маски у випадку підвищення тиску у повітроносних шляхах понад 15 см.водн. ст., а також при випадковій інтубації стравоходу. Рідко, але зустрічається, при своєчасно неконстатованій інтубації стравоходу, розрив шлунку. Небезпека попадання повітря у Цілунок полягає у високій ймовірності виникненні блювоти та регургітації з наступною аспірацією шлункового вмісту. Задля попередження подібного ускладнення при вентиляції маскою Необхідно контролювати тиск на вдиху не більше 15 см. водн. ст. (за показом манометра респіратора). Під час ларингоскопії доцільно виконувати прийом Селіка.

Розрив шлунку слід запідозрити у випадку, коли після остановки зонда у шлунок здуття живота повністю не проходить. Для уточнення діагнозу проводять рентгенографічне дослідження з контрастною речовиною. У разі підтвердження діагнозу показане термінове оперативне втручання.

Аспірація шлункового вмісту. Аспірація шлункового вмісту найчастіше виникає під час ларингоскопії та інтубації трахеї у хворих з повним шлунком і у хворих з високим ризиком анестезії II-IV клас ASA. Виникненню блювоти та регургітації сприяють зниження тонусу кардіального сфінктера стравоходу під дією атропіну чи інших препаратів, які використовують для ввідного наркозу; підвищення внутрішьочеревного тиску під час фасцикуляцій м'язів на фоні введення деполяризуючих міорелаксантів. Клінічно аспірація шлунковим вмістом проявляється зростанням тиску на вдиху при штучній вентиляції легень (ШВЛ), наявності шлункового вмісту у трахеї, гіпоксемією, "сніговою бурею" на рентгенограмі легень. При виникненні перших ознак аспіраційного синдрому хворого швидко інтубують (якщо це не було зроблено раніше), переводять на ШВЛ. Пацієнту надають положення Тренделенбурга, виконують санацію трахеобронхіального дерева з використанням ізотонічного розчину NaCl. ШВЛ проводять 100% киснем. Доцільно внутрішньовенне ввести преднізолон (60-90 мг) та еуфілін (240-480 мг).

Інтубація стравоходу. Випадкова інтубація не є винятком у повсякденній практиці. При своєчасній діагностиці цього ускладнення загрози для життя хворого не існує. Після кожної інтубації трахеї слід проводити контроль аускультативної картини легень. У разі відсутності дихання в легенях хворому слід переінтубувати трахею.

Інтубація головного бронха. Виникає при надто глибокому введенні інтубаційної трубки. Ситуація прояснюється після аускультації легень, під контролем якої підтягують інтубаційну трубку.

Зміщення інтубаційної трубки виникає при повороті голови. Попередження подібного ускладнення досягають надійною фіксацією інтубаційної трубки.


Джерело інформації:
1. Богданов А.Б., Корячкин В.А. Интубация трахеи.- Санкт- Петербург: Санкт-Петербургское мед.изд., 2004.-183с.
2. Чепкий Л.П., Новицька-Усенко Л.В.Дкаченко P.O. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія: Підручник.- Київ: Вища школа, 2003 .-399с.