Погода в Украине

 
Locations of visitors to this page

Осенняя луна
Сосну рисует тушью
На синих небесах.

ЛІКУВАННЯ ПАРОКСИЗМАЛЬНОЇ ТАХІКАРДІЇ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

І. Надшлуночкові пароксизмальні тахікардії.
1. Лікування можна починати з проведення вагусних проб (масаж каротидного синуса, проба Вальсальви).
2. Внутрішньовенне швидко ввести аденозин 6 мг, при відсутності ефекту через 2 хвилини введення аденозину повторюють в дозі 12 мг.
3. Внутрішньовенне струминне ввести верапаміл 5-10 мг в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлорида за 2 хвилини. При необхідності ін'єкцію верапамілу можна повторити через 5-10 хвилин в дозі 5-10 мг.
4. Якщо тахікардія зберігається через 15-20 хвилин після введення верапамілу, внутрішньовенне струминне повільно ввести кордарон в дозі 5 мг/кг в 20 мл 5% розчину глюкози за 7- 8 хвилин;
• або дизопірамід (ритмілен) 100-150 мг в 20 мл фізіологічного розчину внутрішньовенне за 5-7 хвилин;
• або пропафенон (ритмонорм) в дозі 1 -2 мг/кг внутрішньовенне за 10 хвилин ;
• або новокаїнамід 10 мл 10% розчину в 10 мл фізіологічного розчину внутрішньовенне за 8-10 хвилин.
5. При відсутності ефекту від медикаментозної терапії або при наявності ознак гострої серцевої недостатності слід проводити електричну кардіоверсію або черезстравохідну електрокардіостимуляцію.
II. Фібриляція передсердь (ФП).
1. Для купірування пароксизму ФП у хворих без значних структурних ушкоджень міокарду використовують наступні препарати:
- Новокаїнамід 10% - 10,0 мл в 10 мл 5% розчину глюкози або ізотонічного розчину внутрішньовенно за 10 хвилин під контролем AT (при зниженому AT в одному шприці вводять 0,25-0,5 мл 1% розчину мезатону).
- Або пропафенон (ритмонорм) 1-2 мг/кг внутрішньовенне струминне за 10 хвилин.
- Або дизопірамід (ритмілен) 100-150 мг в 20 мл ізотонічного розчину внутрішньовенне струминне за 5-7 хвилин.
Антиаритмічна дія цих препаратів підсилюється одночасним введенням поляризуючої суміші або 20 мл аспаркаму (панангіну).
2. У пацієнтів з вираженою тахікардією (частота шлуночкових скорочень більше 120 в 1 хвилину) доцільно до введення антиаритмічних препаратів сповільнити частоту скорочень шлуночків за допомогою дігоксину 0,25-0,5 мг, внутрішньовенне струминне повільно або за допомогою верапамілу 2,0-4,0 мл, Внутрішньовенно струминно.
3. При наявності у хворих з ФП гемодинамічних розладів або ознак гострої серцевої недостатності проводиться електрична Кардіоверсія.
4. Кордарон (Аміодарон) необхідно призначати для купірування пароксизму ФП в наступних клінічних випадках:
- у пацієнтів з синдромом WPW;
- у хворих з тяжкою кардіальною патологією (гострий інфаркт міокарда, декомпенсована серцева недостатність, гостра серцева недостатність);
- у пацієнтів з непереносністю інших антиаритмічних препаратів, або їх неефективністю;
- у хворих з попереднім досвідом ефективного застосування препарату для відновлення синусового ритму.
Вводиться кордарон 5 мг/кг, внутрішньовенне струминне за 7-8 хвилин. При відсутності ефекту протягом 20-30 хвилин рекомендується ввести кордарон 300 мг в 200 мл 5% розчину глюкози внутрішньовенне крапельне. Подальше введення препарату може бути продовжене в умовах стаціонару, якщо ритм не відновився.
5. У хворих з персистуючою формою ФП (якщо ФП зберігається більше 48 годин) та у пацієнтів, у яких відновлення ритму на догоспітальному етапі є недоцільним (пацієнти зі значним збільшенням серця, пацієнти, що мають протипоказання до застосування антиаритмічних препаратів, пацієнти з синдромом слабкості синусового вузла; з активним міокардитом, гіпертиреозом, пацієнти з частими пароксизмами та неефек-тивністю антиаритмічної терапії), показане сповільнення шлуночкового ритму за допомогою препаратів:
- дігоксин 0,25-0,5 мг, внутрішньовенне повільно (дігоксин є препаратом вибору при синдромі слабкості синусового вузла);
- або верапаміл 5-10 мг, внутрішньовенне повільно;
- або пропранолол 3 мг, внутрішньовенне повільно;
- або кордарон 5 мг/кг, внутрішньовенне повільно (препарат другої ланки для сповільнення частоти шлуночкових скорочень, частіше застосовується у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та серцевою недостатністю).
Хворим цієї категорії показана госпіталізація в кардіологічне відділення для подальшого обстеження і вирішення питання про доцільність відновлення синусового ритму або проведення медикаментозної чи електричної кардіоверсії на тлі антикоагулянтної терапії.
Примітка: при ФП з розширеним QRS комплексом, якщо не можна виключити наявність синдрому WPW, застосування верапамілу і дігоксину протипоказано.
III. Тріпотіння передсердь (ТП).
1. Ефективність внутрішньовенного введення антиаритмічних засобів для припинення ТП незначна. Антиаритмічні засоби призначають з метою зниження частоти шлуночких скорочень (дігоксин, антагоністи кальцію, β-адреноблокатори).
- Дігоксин вводять внутрішньовенне крапельне 0,5 мг (2,0 мл) двічі на добу з панангіном або поляризуючою сумішшю. Дигиталізація протягом 2-3 днів переводить тріпотіння в фібриляцію передсердь, після чого, як правило, відновлюється синусовий ритм.
- З метою сповільнення шлуночкового ритму можна використовувати верапаміл 5-10 мг (2,0-4,0 мл) внутрішньовенне струминне.
2. Високоефективним методом лікування ТП є часта через-стравохідна електростимуляція, ефективність якої досягає 70-80%.
3. Новокаїнамід зазвичай малоефективний при ТП. В деяких випадках при його застосуванні існує загроза виникнення ТП з проведенням 1:1 та різкого підвищення частоти шлуночкових скорочень.
4. Якщо ТП не піддається лікуванню за допомогою медикаментозних препаратів або пароксизм призводить до гемодинамічних розладів (зниження AT, поява ознак гострої серцевої недостатності) слід проводити електричну кардіоверсію.
Примітка: при поширеному QRS-комплексі на тлі тріпотіння передсердь, якщо не можна виключити наявність синдрому WPW, застосування верапаміл у і дігоксину протипоказане.
IV. Шлуночкова пароксизмальна тахікардія.
1. Починати лікування потрібно з призначення кордарону -5 мг/кг в 20 мл 5% розчину глюкози внутрішньовенне за 7-8 хвилин, або лідокаїну 80-120 мг (1-1,5 мг/кг) в 20 мл фізіологічного розчину внутрішньовенне за 4-5 хвилин, повторюють внутрішньовенне введення лідокаїну 0,5-0,75 мг/кг через кожні 5 хвилин до загальної дози 3 мг/кг або до одержання ефекту.
2. Ефективними можуть бути також - новокаїнамід 10% - 10,0 мл на 10 мл фізіологічного розчину внутрішньовенне повільно (протипоказаний хворим з серцевою недостатністю та дисфункцією лівого шлуночка);
- або дизопірамід (ритмілен) 100-150 мг на 20 мл фізіологічного розчину або 5% розчині глюкози внутрішньовенно 5-7 хвилин;
- або етмозин 100-150 мг в 20 мл фізіологічного розчину внутрішньовенне за 5-7 хвилин;
- або пропафенон (ритмонорм) 2 мг/кг внутрішньовенне за 10 хвилин.
3. Ефективність антиаритмічних засобів посилюється після введення панангіну (аспаркаму) або поляризуючої суміші з сульфатом магнію 2-2,5 г.
4. Якщо пароксизм шлуночкової тахікардії ускладнюється гострою серце-вою недостатністю або кардіогенним шоком, проводиться електрична кардіоверсія.

Джерело інформації:
1. С.А.Сумин.«Неотложные состояния», М. «Фармацевтический мир», 2000.- 464 с.
2. Порушення ритму серця сучасні підходи до лікування (проекти рекомендацій Асоціації кардіологів України // Укр. Кардіол. Журн.-2005.-Додаток 5.-134с.