Погода в Украине

 
Locations of visitors to this page

Над просторами полей -
Ничем к земле не привязан -
Жаворонок звенит.

Організаційні аспекти надання допомоги постраждалим з політравмою при ДТП на догоспітальному етапі
Написав І.3. Яковцов, В.Б. Давидов, С.В. Ринденко, В.Є. Алексієнко, Г.С. Яцина, В.В. Жеребкін; м. Харків   

Дорожньо-транспортний травматизм в останнє десятиліття став однією з головних соціально-медичних проблем людства [1, 2]. Крім прямих економічних втрат, пов'язаних з аваріями на дорогах, величезне значення мають людські втрати, причому

частіше дітей і осіб працездатного віку, а також значна тривалість непрацездатності і ранньої інвалідизації постраждалих [1,2, З].
Для України проблема дорожньо-транспортного травматизму має особливу актуальність. Якщо в країнах Європейської співдружності зі 100 постраждалих гине в середньому 4-6 чоловік, то в нашій країні цей показник сягає 15 чоловіка [4].
За 2 роки в Харківському регіоні відбулось 280 ДТП з загальною кількістю постраждалих 997 осіб. Кількість загиблих склала 95 осіб, що складає приблизне відношення загиблих до постраждалих 1/10.
Серед загиблих при дорожньо-транспортних випадках  за нашими даними практично 2/3 гине на догоспітальному етапі – або безпосередньо на місці травми (близько 57%) чи під час транспортування (до 9%). Найчастішою причиною смерті є множинні і поєднані травми з ушкодженням внутрішніх органів, які супроводжуються важким шоком, і черепно-мозковою травмою [5, б]. Ріст їхнього числа, який відзначається в останні роки, можна пов'язати зі збільшенням швидкісних характеристик автомобільного транспорту, поряд з неповноцінною системою безпеки водіїв і пасажирів, поганим станом доріг і низькою кваліфікацією молодих водіїв. Тому заходи, спрямовані на попередження смертності при ДТП, повинні бути спрямовані насамперед на забезпечення безпеки водіїв і пасажирів всередині автотранспорту і власне руху на дорогах, що виходить за межі компетенції медиків, хоча і вимагає їхньої консультативної участі [7,8].
З іншого боку, ці ж ушкодження є і найчастішою причиною важких ускладнень, які призводять до смерті хворих на етапі стаціонарного лікування, та нерідко пов'язані з відсутністю або неповноцінністю медичної допомоги на місці події чи під час транспортування. Це визначає особливу актуальність питань медичної допомоги хворим із множинними і поєднаними ушкодженнями, зокрема, на догоспітальному етапі.
Принципи надання догоспітальної допомоги, черговість і обсяг заходів першої медичної допомоги загальновідомі. Практично вони зводяться до раціонального мінімуму реанімаційних заходів і профілактики та лікування травматичного шоку: зупинка кровотечі, забезпечення прохідності дихальних шляхів і штучна вентиляція легень, відновлення серцевої діяльності, знеболювання, транспортної іммобілізації, відновлення об'єму циркулюючої крові. Однак, зважаючи на винятковий поліморфізм політравми, не завжди можливо не тільки виділення пріоритетної спрямованості реанімаційних заходів, тобто виділення домінуючого ушкодження, але і конкретних заходів і обсягів медикаментозної терапії. Як свідчать численні джерела, однією з причин неповноцінної першої медичної допомоги є недооцінка важкості травми і стану постраждалих, що приводить до невиправданої тактики – швидкої госпіталізації на шкоду надання допомоги на місці події і в процесі транспортування. Хоча відомо, що рефрактерність шоку (найчастіша причина необоротних функціональних і морфологічних змін з розвитком поліорганної недостатності) знаходиться в прямій залежності від своєчасності початку патогенетичного лікування, а не від швидкості госпіталізації.
Характер ушкоджень, які отримуються внаслідок ДНІ, в залежності від того, чи був постраждалий водієм або пасажиром, наведений в таблиці 1.

Табл.1

 Табл.1

Таким чином, політравма, пов'язана з ДТП, характеризується переважанням уражень кінцівок, черепно-мозкової травми, уражень грудної клітини та органів грудної порожнини, а також, виникненням цих уражень на фоні алкогольного сп'яніння.
Політравма, яка виникла внаслідок ДТП, характеризується великою різноманітністю комбінацій ушкоджень. В зв'язку з цим, виникає необхідність виділення найбільш характерних сполучень ушкоджень при ДТП в порівнянні з іншими механізмами отримання політравми.
Найчастішими сполученнями ушкоджень при ДТП є сполучення ЧМТ з травмою опорно-рухального апарату (19%) і сполучення ЧМТ з травмою опорно-рухального апарату і торакальною травмою (18%).
У померлих внаслідок ДТП питома вага важкої ЧМТ, торакальної і абдомінальної травм значно вища, а питома вага травми опорно-рухального апарату нижча, ніж серед загальної кількості постраждалих при ДТП.
Також у померлих внаслідок ДТП значно вищий відсоток сполучення 3 і 4 типів уражень в порівнянні із тими, хто вижив, але в переважній більшості комбінацій ушкоджень серед померлих була присутня ЧМТ.
70% постраждалих госпіталізовані протягом першої години з моменту отримання травми («золота година»), але термін госпіталізації 30% постраждалих був відстрочений і займав понад 2 години.
Звертає на себе увагу обставина, що лише 11% постраждалих госпіталізовано протягом півгодини, а 59% – протягом години.
Тобто, основний об’єм надання невідкладної медичної допомоги, в переважній більшості випадків, припадає на догоспітальний етап і має надаватися бригадами ШМД.
Виходячи з цього проведений аналіз обсягів надання невідкладної медичної допомоги постраждалим внаслідок ДТП бригадами ШМД на догоспітальному етапі, результати якого наведені в таблиці 2.

Табл. 2

Табл.2
 
* - Примітка: в дужках наведений % від кількості постраждалих, які потребували даного виду невідкладної допомоги

Встановлено, що лише невелика частка постраждалих внаслідок ДТП отримали невідкладну допомогу в достатньому обсязі на догоспітальному етапі.
Слід зауважити, що на догоспітальному етапі надання невідкладної допомоги переважає хибна тенденція – евакуація за будь яку ціну. Причому не враховується, що в більшості випадків термін евакуації сягає години і більше, тобто за умов ненадання в цей термін невідкладної допомоги в необхідному обсязі марнується «золота година» і значно збільшується вірогідність несприятливих виходів вже у стаціонарі.

Список літератури.
1. Барамія Н.М., Мазуренко О.В., Кузьмін В.Ю., Голуб В.Т. Аналіз причин до госпітальної летальності потерпілих з травмою. Клін. хірургія, 1996; 6: 9-10.
2. Зайцев В.Т. и соавт. Неотложная хирургия органов брюшной попости. К. «3доров'я» 1989. 237-60.
3. Проник А.І. Принциповий підхід до надання медичної допомоги потерпілим з політравмою на до госпітальному етапі. Клін. хірургія. 1995. 4. 28-31
4. Романенко А.Е., Чухриенко Д.П., Милонов Б.О. Закытые повреждения органов грудной клетки. К. «Здоров'я», 1982
5. Романенко А.Е. Закрытые повреждения живота. К. «Здоров'я» 1985
6. Флорикян А.К. Хирургия повреждений груди. Харків. «Основа», 1998
7. Цыбуляк Г.Н., Бечик С.Л. Ранения й травми груди. Хирургия. 1997. 3.5-10
8. Хвисюк Н.И., Рынденко В. Г., Зайцев А.Д„ Бойко В.В. Состояние оказания помощи пострадавшим с политравмой. (Проблемы, вопросы и перспективы развития). Збірник наукових праць XIII з'їзду ортопед.-травмат. України. Донецьк. 2001.с. 12-14