Погода в Украине

 
Locations of visitors to this page

Как свищет ветер осенний!
Тогда лишь поймете мои стихи,
Когда заночуете в поле.

Стратегічні напрямки профілактики дорожньо-транспортного травматизму
Написав М.О. Корж, В.О. Танькут, В.В. Єгупенко; м. Харків   

Дослідження інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка АМН України сумісно з управлінням ДАІ Харківської облдержадміністрації, проведені в регіоні за період з 1995 р. по 1999 р., а також в останні роки свідчать про велетенські масштаби дорожньо-транспортного травматизму в Україні. Стан цієї проблеми непокоїть багатьох фахівців і за кордоном. Особливістю травматизму на сучасному етапі є

суттєве збільшення постраждалих з тяжкими, поєднаними та комбінованими пошкодженнями.
Якщо в 1899 році в США був тільки один випадок смерті в результаті автомобільної аварії, то вже в 1972 році жертвами нещасних випадків від автокатастроф стали в світі більше 4 мли. чол., з них 56 300 загинуло.
В Україні за останні 5 років зареєстровано 204 195 дорожньо-транспортних пригод (ДТП), в яких травмовано 222 342 чол. і загинуло 35171. Слід зазначити, що максимальний показник смертності - 50-60% - відноситься до людей в віці 17-34 років, серед яких значно переважають чоловіки. Ці дані свідчать, що сучасний стан травматизму на дорогах країни представляє собою важливу соціальну проблему з точки зору зменшення середньої тривалості життя, чим просто з точки зору статистики загальної смертності.
Другим важливим аспектом цієї проблеми являється зростання тяжкості травми. Наші дослідження по структурі травматизму свідчать, що за останні роки виявляється тенденція до зменшення хворих з ізольованою травмою та зростання на 10-15% постраждалих з тяжкою поєднаною травмою, смертність яких навіть на госпітальному етапі досягає 60-70%.
Привертає до себе увагу також дитячий дорожньо-транспортний травматизм. Тільки за 2000 рік було скоєно 4633 дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 314 і поранено 4613 дітей. Слід також зазначити, що 1% постраждалих дітей віком 12-16 років знаходились в нетверезому стані.
Суттєво занепокоює факт, що на місці ДТП в 70-80% випадків перша медична допомога зовсім не надається, при цьому 57-60% постраждалих гине. Летальність під час транспортування постраждалого складає 9-12%, на госпітальному етапі - 18-20% і більше. Статистика також свідчить, що в Україні на 100 постраждалих в ДТП гине 14-16 чол., в той час як в Англії та Німеччині 4-6 чол., в США до 2 чол.
Такий негативний стан проблеми в Україні частково пов'язаний з тим, що за останні роки служба швидкої медичної допомоги зазнала значних втрат як в медичному обладнанні і оснащенні, так і в кваліфікованих кадрах в зв’язку з недостатнім фінансуванням швидкої допомоги. Все це призвело до значного погіршення надання кваліфікованої медичної допомоги. Так в 18-22% випадків у лікарів швидкої допомоги зустрічаються діагностичні помилки, в 10-15% - виконуються необгрунтовані виклики.
Наші дослідження показали, що шок та його наслідки є основною причиною смертельних випадків (від 30% до 80%), а через неправильну тактику лікування та різні лікарські помилки інвалідізація постраждалих досягає 65-70% .
Найбільш частими причинами дорожньо-транспортного травматизму в Україні (в містах та на автошляхах) є перевищення швидкості, зіткнення та перекидання автомобілів, відповідно 52% та 22%, при цьому до 70,3% гинуть водії.
Викликає також турботу незадовільний стан автодоріг як в містах, так і на автомагістралях. Як правило, відсутні так необхідні дорожні медичні знаки, які повинні інформувати учасників дорожнього руху, де і в яких об'ємах може бути надана необхідна медична допомога.
Слабким місцем в цій проблемі також є недостатня взаємодія співробітників ДАІ та медицини по організації сумісних дій в наданні екстреної медичної допомоги постраждалим при дорожньо-транспортних пригодах. Це стосується і оснащення необхідним сучасним медичним обладнанням та медикаментами, і більш професійним підходом до надання першої медичної допомоги на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Слід зазначити, що нашим інститутом, Міністерством охорони здоров'я сумісно з Міністерством зв'язку та внутрішніх справ в 1983 році вперше в Україні на території Харківської та Дніпропетровської областей було проведено експеримент з патрульним гелікоптером ДАІ та спеціально оснащеним реанімобілем. Результати експерименту показали позитивну роль цих засобів в покращанні екстреної медичної допомоги постраждалим при ДТП.
Важливе і перспективне значення в цьому напрямку, на наш погляд, має створення за принципом регіонального забезпечення сучасних реанімобілів, гелікоптерів та засобів зв'язку, що в більш короткий час дасть можливість надати ефективну допомогу потерпілому.
Не менш вагомі значення мають питання більш ефективного навчання всіх учасників автомобільного руху, в тому числі працівників ДАІ, наданню першої медичної допомоги на місці ДТП; В цьому велика роль належить медичним працівникам та службі ДАІ. Велику роль має також санітарно-освітня робота серед широких верст населення по питанням профілактики дорожньо-транспортного травматизму та наданню першої само- та взаємодопомоги.
Проблема безпеки дорожнього руху органічно пов'язана з проблемою надійності праці водія. Так, у Франції в 73%, в Англії – 80%, в США – 85% ДТП виникають по вині водіїв. Відомо, що в Україні 2/3 всіх автоаварій трапляється тому, що водії не встигають правильно прийняти рішення в складних дорожньо-транспортних ситуаціях. Статистика свідчить, що в нашій країні від 2 до 5% водіїв абсолютно не здатні до керування автомобілем. А тому виділення і вивчення факторів, що впливають на роботу водіїв, вивчення їх стану здоров'я та психофізіологічного стану є важливою задачею медичної науки і держави в цілому.
Лікування постраждалих в ДТП коштує суспільству досить дорого, особливо тяжких і поєднаних травм, які потребують довгого періоду лікування або витрат по інвалідності. Наприклад, в США економічні витрати в ДТТ за рік складають 2% національного доходу, або до 50 мільярдів доларів, у Німеччині – до 23 мільярдів марок. В Україні на сьогодні ми не маємо точних даних, але зважаючи на ту кількість постраждалих, поранених та загиблих, можна сказати, що автодорожній травматизм спонукає до дуже великих матеріальних затрат нашого суспільства.
Все вищесказане свідчить, що система профілактики дорожньо-транспортного травматизму, зменшення летальності та інвалідності повинна виходити на рівень державних програм. Саме життя підказує необхідність розробки послідовних міжвідомчих заходів, направлених на вирішення цієї важливої проблеми.
Наш інститут має 20-річний досвід по вирішенню проблеми дорожньо-транспортного травматизму. В 1980-1990 р. інститут ім. проф. М.І.Ситенка був головним координуючим центром республіканської міжвідомчої програми по проблемі автодорожнього травматизму. В цій програмі приймали участь багато заінтересованих відомств та міністерств (міністерство транспорту, зв'язку, внутрішніх справ), біля 20 кафедр медичних інститутів різних областей та науково-дослідні інститути. Все це дало можливість в масштабах всієї України виявити слабкі місця та недоліки в даній проблемі, розробити на той час ефективні засоби профілактики. На сьогодні цей досвід слід використати для створення сучасної концепції боротьби з ДТТ та його наслідками.
Найбільш важливими напрямками вважаємо створення державної цільової комплексної міжвідомчої програми по проблемі; створення в регіонах координуючих органів управління у сфері безпеки дорожнього руху; створення більш досконалої сучасної системи надання медичної допомоги в містах, автошляхах з залученням служби УДА1 МВС та використанням сучасних засобів зв'язку; проведення чіткого контролю за психофізіологічним станом здоров'я майбутніх та починаючих водіїв, якісно проводити їх медичній підбір та відбір; проведення санітарно-профілактичної та освітньої роботи серед широких мас населення.
Таким чином, успішне вирішення проблеми дорожньо-транспортного травматизму можливе лише при умовах участі держави і всього суспільства на основі цілеспрямованої планової організації необхідних заходів. Важливе значення в цьому належить науковим розробкам по даній проблемі.