Погода в Украине

 
Locations of visitors to this page

Деякі аспекти діагностики та лікування гострого холециститу з синдромом дуоденальної недостатності
Написав О.С. Сикал, В.В.Чугай; м. Харків   

Захворювання жовчовивідної системи займає одно з перших місць в патології органів черевної порожнини. Незважаючи на ретельне вивчання проблеми діагностики та лікування гострого та хронічного холециститу наслідки оперативних втручань у віддалені сроки залишаються незадовільними у зв'язку з виникненням, так званого, "постхолецистектомічного синдрому" у 8-40% випадків. З одного боку, цей синдром виникає внаслідок порушень техніки оперативного втручання, але іноді він свідчить про недостатнє обстеження хворого і є наслідком порушень з боку інших органів та систем черевної порожнини, які не були встановлені до операції. Провідне місце тут займає функціональний стан дванадцятипалої кишки.

Обстежено 60 хворих з гострим холециститом, серед яких жінок було 51, чо¬ловіків - 9, віком від 20 до 82 років.
З метою вивчання морфологічного стану шлунку та дванадцятипалої кишки було зроблено понад 90 фіброгастродуоденоскопій, під час яких узято 70 біопсій слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. При цьому, у 28% випадків спостерігався поверхневий гастрит, ерозійний гастрит - у 18%, гіпертрофічний - у 22% і атрофічний - у 12% обстежених хворих. Отримані гастроскопічні дані підтверджені гістологічним дослідженням.
Інтрадуоденальний тиск вимірювався методом "відкритого катетера" за допомогою апарату Вальдмана під час проведення дуоденального зондування з фізіологічним навантаженням шляхом введення у дванадцятипалу кишку 33% розчину магнезії. При проведенні фізіологічного навантаження максимальний тиск не перевершував 300 мм вод. ст. з поверненням до початкового рівня, що свідчіть про компенсаційний стан дванадцятипалої кишки при гострому холециститі.
Дослідження кислотопродукування шлунка проведено у 60 хворих гострим холециститом за методом Кеу з максимальним гістаміновим тестом, який призводить в діяльний стан до 90% обкладних клітин шлунка.
Аналіз отриманих даних дає підставу зробити висновок про зниження часової напруги та дебіта соляної кислоти у обох фазах шлункової секреції у хворих з деструктивними формами гострого холециститу. Зокрема у них є тенденція до зсуву рН базальної секреціі у бік лужного середовища порівняно з даними, отриманими у хворих гострим катаральним холециститом, та у неоперованих пацієнтів, тоді як рН стимульованої секреції свідчить про зсув її у бік кислотного середовища у хворих з деструктивними формами гострого холециститу.
Метою обстеження імунологічного стану хворих було: на основі вивчення показників імунітету та співвідношення їх познак з клінічними даними у хворих гострим холециститом визначить необхідні міри до передопераційної підготовки, методу хірургічного лікування, прогнозу післяопераційних ускладнень.
Для характеристики імунологічного стану був використаний комплекс тестів кліткового та гуморального імунітету:
1. Кількість Т-, В- та О-лімфоцитів (Е-РОК, ЕАС-РОК);
2. Концентрація в крові основних класів імуноглобулінів (Іg, А, М та G). Статистична обробка здійснена по Генесу В.С. (1965).
В дослідженої групи на момент госпіталізації лейкоцитоз був вище за норму у 50±2,2% хворих, що можна вважати як характерну ознаку (Р< 0,05) для гострого холециститу. Показники ж лімфоцитів були нижче норми у 33±2,1% до¬сліджених хворих (Р< 0,01). Такими ж низькими були показники В-лімфоцитів і в абсолютній їх кількості (Р< 0,001).
Статистична обробка показників відносної (%) та абсолютної кількості В-лі¬мфоцитів при гострому холециститі в порівнянні з контролем змін не виявила. Відносна кількість Т-лімфоцитів була більше норми у 43±2,0% хворих гострим холециститом, в контролі 0±3%, що розцінюється як достовірне (Р<0,05) та говорить о підвищенні імунореактивності у цих хворих. Зміни абсолютного показника Т-лімфоцитів у хворих на гострий холецистит були недостовірними.
Достовірно високі показники у досліджених хворих були отримані з боку О-лімфоцитів, як відносно їх кількості (підвищення більше норми у 43±2,0% паці¬єнтів, в контрольній групі – 0±3%, Р<0,05), так і абсолютної кількості О - лім¬фоцитів, де підвищення їх спостерігалось у 50±2,0% хворих. В контролі це по¬мічено у 8±5% хворих (Р<0,05), що можна розцінювати як порушення дифе¬ренціювання імунокомпетентних клітин.
Поряд з вивченням гіперчутливості повільного типу у обстежених хворих ви¬вчалась гіперчутливість миттєвого типу за допомогою реакції преципітації.
По наявності імуноглобулінів у крові хотіли встановити характерні для гострого холециститу зміни концентрації імуноглобулінів, котрі свідчили б про реакції організму на антигенне, у тому числі, мікробне подразнення, яке проявляється у виробці антитіл. При статистичній обробці отриманих даних нами встановлено, що зміни показників IgА і IgМ були незначними. Імуноглобулінів було більше норми у 78±1,5% хворих (в контролі 0±3%). Такий високий показник, на нашу думку, є високо специфічним показником для хворих на гострий холецистит.
Проведено імунологічне дослідження у 60 хворих на гострий холецистит ви¬явило зміни, притаманні для запалювального процесу з перевагою аутоімунних реакцій та в клітковій ланці імунітету. Звертає на себе увагу те, що у 50±2,2% цих хворих був високий лейкоцитоз, тоді як кількість лімфоцитів низька (менш за норму у 33±2,1% хворих). На цьому фоні показники кліткового імунітету (В- і Т-лімфоцити) були високі, що розцінено нами високо специфічним показником для дослідженої групи хворих. Характерними є і високі показники недиференційованих О-лімфоцитів, як абсолютної так і відносної їх кількості, що свідчить про готовність імунологічних механізмів. Достатньо велика кількість Ig (більше норми у 78±1,5% хворих, в контрольній групі 0±3%, Р<0,001) була у всіх хворих. Ураховуючи біологічні властивості даного імуноглобуліну можна впевнено сказати, що в організмі хворого ввімкнені захисні механізми від мікроорганізмів та їх токсинів. Якість цих показників може бути прогностичним тестом при визначенні як передопераційної так в післяопераційної тактики.
Зміни показників імуноглобулінів А і М були незначними. Ураховуючи їх біологічні властивості – захист слизових оболонок від інфекції, ІgА та ІgМ лінія захисту при бактерієміях – їх можна приймати лише за увагу.
Таким чином, рівень імунологічної відповіді відіграє значну роль в ознаці патогенетично- обумовлених засобів профілактики післяопераційних ускладнень, що потребує корегування імунного стану, який розвивається як відповідь на запалювальний процес у хворих з гострим холециститом. При зниженні імунологічної реактивності організму цю корекцію потрібно проводити як до операції, так і після неї. Найбільш інформативними показниками клітинного імунітету є активні багаторецепторні, розеткотворні клітини, а також імуноглобуліни.